|
|
![]() |
 Зарегистрироваться |
|
Регистрация позволит Вам иметь полный доступ ко всем разделам сайта, а также размещать о себе информацию.
|
|
![]() |
|
|
|
![]() |
|
|
![]() |
|
|
![]() |
|
|
|
|
![]() |
|
Дневник
|
![]() |
|
Рубрики:
все, Письма, Любимые Афоризмы Цитаты
|
![]() |
Жить – значит чувствовать и мыслить, страдать и блаженствовать; всякая другая жизнь – смерть.
В.Г. Белинский
Последний раз редактировалось: 12.09.10 02:16
|
Каждая индивидуальная жизнь - может быть произведением искусства. Искусства ЖИТЬ!
Последний раз редактировалось: 12.09.10 02:17
|
Лист до тебе...
Знаєш , бувають моменти, моменти відчаю, ти знаєш, всі знають, тому що з усіма буває… ти живеш, як нормальна людина, і все в тебе добре. Дитинство, юність, і ось ти подорослішав, залишились спогади… багато спогадів, у всіх багато спогадів… а в твоєму дорослому житті з’являються нові люди, іноді ти щасливий іноді нещасний. Одні моменти змінюють інші, все як в кіно, ти ніколи не помічав? Ти не пробував закрити очі. Уявити самі яскраві моменти свого життя? Будь-який режисер очманіє, я впевнена, тому що ніде і ніколи такого не покажуть… це тільки твоє… ти все переживаєш, біль, радість, сум, тривогу, розпач, розчарування, ти стаєш дорослішим, і набираєшся досвіду, загартовуєшся, стаєш сильнішим, або слабшим, але намагаєшся з кожної ситуації винести якійсь урок, якби у всіх у нас були сили ставати сильнішими від наших поразок.. якби ми прислухалися до порад, які роздаємо іншим, якби ми могли зрозуміти , адже нічого ми не можемо знати напевно… я б не хотіла знати де впаду… ні, сумно, коли кажуть, знати б де впадеш… мені здається тоді б всі кроки наші були б невпевнені, вряд чи вони були б тверді і впевнені, а падати… падати все одно ж доведеться, тільки… можливо не так боляче… та я не про те… ось воно життя, живеш, про щось думаєш , про щось ні… це нормально, щось згадуєш, а щось забувається.. скільки б всього я б забула… а ти?
І сьогодні (скільки раз я згадувала цей наївний проміжок мого життя, скільки раз…) я згадала сон, мені в дитинстві снився один і той самий сон, я не знаю, три, чотири рази, може тільки два, а може 10, я не знаю, але мені здається що багато раз він мені снився… мені снилось що я вмію літати…. Вмію літати…ні, я знаю, таки сни сняться дуже часто дітям, кажуть, вони ростуть уві сні… але ти послухай, ти послухай як я літала… якщо хотілось злетіти, потрібно було бігти, розбігтись потрібно було, і непросто бігти, ні, треба було відчувати радість, незважаючи ні на що, і не просто відчувати цю радість, треба було її показати, небу, сонцю… всім… сміятись… потрібно було сміятись… бігти, і щиро сміятись, щоб на душі було радісно-радісно … на душі… ніколи, чуєш, ніколи до цього моменту я навіть подумати не могла, що я буду плакати, згадуючи цю дитячу забавку уві сні… я ж зрозуміла.. от що воно, не відчувати землі під ногами від щастя… як же я себе все життя приземлювала.. навіщо? Я згадую, згадую цю дитячу впевненість… радість… куди я втратила? Навіщо розгублювала? Я не розумію, що відбувається зі мною зараз, я не розумію, чому гарячі сльози зараз охолоджують мої щоки… не знаю… здається то душа реве, реве через те, як паскудно з нею я обходилась, будувала їй умовності, майструвала засідки, заточувала у свої ганебні дії… чому ось так в один момент все розумієш? Чому отак одразу в один момент?
Пробач… так, розумію, все життя, те життя, що є на даний момент, воно не прожите даремно, ні… і за помилками не варто жаліти, я знаю, милий, знаю… але ж я не про те… це не розум, ні, він у мене гарний, слухняний орган, і хитрий…скільки раз ми з ним обдурювали цю душу, скільки раз ми її обманювали, підставляли, ми із серцем боролись, і часто перемагали… але тепер, тепер гору взяла збентежена душа, оті спогади… і мозок, він не може… він теж пам’ятає, він знає, це його витвір… колись вони діяли за одне з душею, а тепер ми з ним, таке враження наче проти неї… але це не так.. зараз я дуже гарно живу… а ти, душе, плач… нехай плаче… нехай виллє свій сум за мої ганебні, бездумні вчинки… як я могла забути, що в мене є душа?... зараз я знаю і пам’ятаю, але раніше… раніше вона не могла докричатись до мене… зате тепер якесь таке нове відчуття, з одного боку незрозуміле, а з іншого все так просто… що то воно за відчуття?... можливо колись я зрозумію, а зараз ми просто поплачемо з нею… на самоті… я чую цей сміх і бачу цю радість, бачу, але не відчуваю, тому що відчуваю дещо інше… я бачу цю сільську дорогу… у бабусиному селі… і радість… і наївну, дитячу, незіпсовану душу… рідний мій, дорогий, я знаю, ти не просто так у моєму житті… ти повертаєш мені здатність літати… натомість я візьму тебе у свій дитячий, легкий, безкраїй, безмежний сон…
А зараз я побуду з нею… проллю свої сльози… багато… щоб ми очистились, щоб знову літати…
Последний раз редактировалось: 10.09.10 22:46
|
Мужчина тоже может ошибаться. Но знаете ли какая разница между ошибкою нашего брата и ошибкою женщины? Не знаете? Вот какая: мужчина может, например сказать, что дважды два не четыре, а пять или три с половиною, а женщина скажет, что дважды два - это стеариновая свечка.
(И.С.Тургенев, "Рудин"(Пигасов) 
Последний раз редактировалось: 12.09.10 02:19
|
То, что мы видим, зависит от того, куда мы смотрим. Спиноза
Последний раз редактировалось: 12.09.10 02:20
|
Удалить нельзя отменить...
…Дело во мне, всё связано со мной, скучно мне жить… синдром маленького городка, как говорит он, не знаю, как себя развлечь. Может у него и ничего жизнь… ездит, и не замечает, как тянется время… не пишет, заходит не пишет, отвечает, всегда ласково и дружелюбно, и весело, как будто всегда на позитиве… притворяется… или умеет себя контролировать, если ж правду говорит, значит и ему тоже очень одиноко…
«Сомнения – яд, капля за каплей разрушающий вашу душу» (из «Джен Эйр»)
…ну а я столько сомневаюсь, что и души во мне скоро не останется, если вдуматься в выше сказанное… работаю над своим телом, закаляю его, делаю сильным, а дух закалить не могу, не могу воспитать себя морально, духовно, может слабость, не знаю, мне-то кажется, куда уж более закаляться одиночеством?..
Вот и сомневаюсь, бешусь… не нервничаю – просто тужу, на какой-то волне непонятной вишу… жду… у нас такие разные жизни, образ жизни, ну может не замечает, может даже и не задумывается, скорее всего, не задумывается, а я сижу и жму, «удалить\отменить», «удалить\ отменить»… дурею, развлекаю себя, нервы себе щекочу, а как по-другому – не знаю, не в нём дело конечно, во мне, а он – просто пусковой режим…
…мне ведь нужно питаться эмоциями, а где я их здесь возьму-то?…
Очистила его стенку от всех своих записей, потом кинула одну… глупая попытка обратить на себя внимание, я же понимаю – это дурацкий детский ход, но что же… разве у меня всё по годам… я же понимаю… а не сдерживаю себя, хочу, вопиюще хочу!!!
… и вот живу в этом своём придуманном мире, с ним в главной роли, даже не со мной, а он-то не знает… появляется, разговаривает, спрашивает… а у меня уже трагедия тут развернулась…
Господи……………. мне же просто скучно, это всё от нехватки эмоций, ощущений, просто пытаюсь разбавить своё серое сейчас красочным потом, а чёрное разочарование виснет над моими ожиданиями… и всё, сама пишу сценарии, сама вношу поправки, сама задаю исход… не дождавшись настоящего хода событий… потому что мне скучно, тут жизнь так медленно течёт, эта тишина и спокойствие так угнетают, особенно когда появляются такие как он, и хочется развернуть крылья во всю, а тут тесно: то ли крылья слишком огромные, то ли пространство слишком маленькое, задыхаешься, и хватаешь воздух, так нужно, потому что так нужно, потому что нужно жить, не обращая внимания на качество воздуха и его пригодность, так же как и при чудовищной жажде рано или поздно кинешься к первому же попавшему колодцу или луже, и жадно будешь пить и пить и пить, пока не насытишься, не станешь ведь пить маленькими глотками, и только потом уже начинаешь понимать, что вода гнилая была, отравленная, и хреново становится, просто так нужно было, не было колодца с чистой водой, ну или просто не хватило сил до него дойти…. приблизительно так я жила… и естественно испытывая жажду сейчас, жажду чувств и эмоций, я боюсь опять не наглотаться чего-то…. не того… но мне же скучно…
Последний раз редактировалось: 04.09.10 16:40
|
|
|
знакомства
Лента событий
Основное
